Покрова, діти, кіборги та козаки.

Нарешті ми зробили свято для себе. Учора, на Покрову зібралися біля пам'ятника Хмельницькому, поклали квіти і пішли здоровою колоною в центр Рівного.

Давно в місті козаки не збирали таких колон. Спереду йшли хлопці з Рівненської Січі Війська Запорозького Низового Великого козацького кола. За ними - Самооборона Рівненщини, а тоді - і ми з малятами, тобто федерація козацького бойового мистецтва "Спас" та федерація бойового гопака. На світлині ми там далеко ззаду ;) разом з батьками.

По дорозі поклали квіти полеглим за Україну, Климу Савуру - першому командувачу УПА. По дорозі хтось з доросли розкрутив малечу і вони почали скандувати "Слава Україні!". Коротше, їх поперло і вони з такими гаслами дойшли геть на Майдан Незалежності, де після коротких урочистостей зробили загальну спільну світлину.

Доречі, що сподобалося - все чітко по графіку і без лишнього пафосу. Тут треба повчитися нашим бюрократам. Хоча, зібралися переконані люди і їм не потрібно було розповідати про те, як любити Батьківщину. Можливо, саме тому хлопці з Самооборони приємно здивували - забезпечили переїзд двома рейсами нашої дітвори бусом на козацький табір "Гайдамаки", де нас зустріли троїсті музики ;) і почалися основні заходи. 

Я, зрештою, зібравши наших дітей показав їм козацьку зброю. Судячи із облич батьків - їм також було цікаво. Потім почалося Велике Коло. Довелося натиснути на отаманів своїм авторитетом, щоб поставити дітей у коло. За давньою козацькою традицією малечу брали на ради, щоб училися і запам'ятовували.

Коло, як коло - похвалили один одного, подякували за гарну роботу, нагородили тих, хто допомагає армії. Комбат розвідбату представив нашого козацько-волонтерсько-військово-самооборонівського кандидата в мери Рівного. Хто не знає - вона зліва на світлині ;)

Далі офіціоз закінчився і ми перейшли до козацьких забав. Як завжди дорослі соромилися і за них віддувалися діти. Провели ми півнячі бої, штовханину на колоді, ухопити палку, бій вершників, перетягування линви і, звичайно, лава-на-лаву.

  Найбільше емоцій було у найменших - там поперло геть усіх. Головне, що все обійшлося добре, батькам і дітям сподобалося, навіть незважаючи на те, що декого довелося не допускати до ігор через малий вік.                                                      Далі отаман скуштував волонтерського кулішу і дав добро на прийом їжі. 

Гармаші гепнули з гармати. Народ насів на куліш, я здав дітей батькам. Почався концерт і спілкування по групах.

Нарешті можна було привітатися з усіма, кого побачив. З розвідниками, волонтерами, козаками, батьками. Був навіть один рівненський кіборг. Поговорили і з ним. Зараз він лікується у Києві, а далі хоче на пенсію. Оскільки ми з ним знаємося давно, то зробив йому пропозицію долучитися до військово-патріотичного виховання дітвори. Саша обіцяв подумати.

А перед тим, як іти додому, зайшов на вогник до козаків і попросив допомоги. В певний момент мені почали аплодувати, довелося зупинити. Хтось допоміг, хтось обіцяв подумати. Завдяки їхній допомозі сьогодні повністю оплатив тисячу грамот на боротьбу "Котигорошко".
Свята проходять, а робота продовжується.
Що скажете? ;)))