понеділок, 31 липня 2017 р.

17 життєвих порад від психолога Михайла Литвака.


Більшість з вас напевно уявлення не має хто такий Михайло Литвак. Але виділіть 2 хвилини і прочитайте його рекомендації. Думаю, кожен знайде для себе щось корисне у них. А якщо сподобається - знайдете і інформацію про цього психолога і його книги. Деякі з них уже витримали десяток перевидань.

1. Якщо людина нічого доброго не може сказати про себе, а сказати хочеться, вона починає говорити погане про інших.

2. Здатність кохати і добре переносити самотність - показник духовної зрілості. Все найкраще ми робимо коли знаходимося наодинці.

3. З друзями спілкуватися приємно, а з ворогами - корисно.

4. Щастя - це побічний продукт правильно організованої діяльності.

5. Я не знаю шляху до успіху. Та я знаю шлях до невдачі - це бажання сподобатися всім.

6. Немає чоловічої чи жіночої логіки, є вміння чи невміння грамотно мислити.

7. Існує єдина поважна причина розриву стосунків чи звільнення з роботи - неможливість особистісного зростання в умовах, що склалися.

8. Ніхто нікого не кидає, просто хтось іде вперед. Той, хто відстав, вважає, що його кинули.

9. Депресія для того і дана людині, щоб подумати про себе.

10. Якщо ви добре думаєте про себе, то навіщо ж вам потрібно, щоб ще хтось добре думав про вас.

11. Краще спілкуватися з доброю книгою, ніж з пустою людиною.

12. Незріла особистість часто знає, та не вміє. Зріла не лише знає, а й уміє. Тому зріла особистість критикує, а зріла робить.

13. Щастя полягає у тому, щоб "хочу", "можу" і "повинен" мали один і той же зміст.

14. Почав думати - вирішуй, вирішив - дій.

15. Хочеш жити спокійно - не здійснюй благодійництва, коли тебе про це не просять.

16. Не бійся помилятися - невдача у сім разів корисніша за успіх.

17. Хочеш знати свого головного ворога? Подивися у дзеркало. Справся з ним, а решта - розбіжиться.

Сподобалося? Поділіться з друзями.

понеділок, 10 липня 2017 р.

Єдиної помісної церкви в Україні не буде.

Думаю, майже кожен чув про те, що Московський Патріархат в Україні працює на ФСБ. Там піп благословляє сєпарів. Там збирають гроші на допомогу народу Донбасу. Там взагалі, в церкві зброю зберігають, або з її подвір'я ведуть вогонь по українських позиціях. Про агітацію на користь Москви треба щось згадувати? Тільки лінивий і тупий не чув про те, що московська патріархія була відновлена Сталіним. І в подальшому ця церква виконувала замовлення КДБ і ФСБ.

А чули, що у них зараз нова тема - приватизація церков? Але ж не доведено що вони агенти ФСБ, тому і не доколупаєшся. І нічого не зробиш. Вимушені терпіти і сподіватися, що все-таки єдиній помісній церкві бути рано чи пізно.
Вимушений вас засмутити. Єдиної помісної церкви в Україні не буде найближчих років 400. Сподіваюся, вам доводилося чути, що історія повторюється, іде по колу? Тоді слухайте...

Друга половина 16 століття. Турки намагаються закріпити і максимально розширити свої завоювання у Европі. Основними супротивниками є Річ Посполита, Австрійська імперія і Венеційська республіка.

У Речі Посполитій дедалі більше нахабніють і набирають сили козаки. Доходить до того, що військову корпорацію "Запорозька Січ" австрійці, московити і венеційці намагаються найняти на війну з Оттоманською Портою. Та вони й самі непогано нападають на землі турків. Але з підтримкою цих держав, козаки можуть стати реальною загрозою. Особливо, коли і перси пішли тим же шляхом.

Якби ви були султаном, що би зробили? Правильно, пішли б війною. А якщо з якихось причин це неможливо? Правильно, включили б дипломатію і спецслужби. А що у вас є для цього? Правильно, константинопольський патріарх під рукою, їсть ваш хліб. Треба скористатися його ресурсом. А це - розгалужена агентурна мережа в Русі у вигляді священників та єпископів. І вся ця мережа поже працювати на роздмухування конфлікту між православними і католиками.

Зрештою, у султана уже є досвід підтримки протестантських церков для послаблення католицьких країн і зменшенням таким чином протитурецької коаліції. За роботу.

До вашого відома, робота, насправді була дещо складною, бо на той час козаки не були оборонцями православ'я, як це прийнято у нас вважати. Більше того, не лише серед них, але й у числі їхніх отаманів були католики. Чи ви думаєте, що Предслав Лянцкоронський і Бернард Претвич були православними? А київський католицький єпископ Юзеф Верещинський навіть надавав підтримку і виношував плани створення козацької республіки, бомбардуючи ними сейм (Верховну Раду по-нашому).

Так що вимушений вас дещо засмутити: на той час козаки спокійно ставилися до католиків і ніяких особливих протиріч не було. Тому на агентуру чекала непроста робота. В умовах постійного нагнітання обстановки, бо вороги туреччини як змовилися. Тільки у 1594 році на Січ одночасно прибули посланці великого князя московського і австрійського імператора з однією метою - найняти козаків на війну з турками.

У цій ситуації церква почала розхитувати ситуацію і грати на протиріччях. Проповіді, настанови, книги, полеміка. Православні ієрархи стають частими гостями в Україні. Вони потроху встановлюють тут свої порядки. Надають церковним братствам і монастирям право ставропігії - підпорядковують їх напряму Константинопольському престолу (це я зі слів Петра Кралюка). Нічого не нагадує?

Що робити полякам? В таких умовах Річ Посполита, затиснена між війною з московитами, нападами татар і погрозами турків через провокації козаків приймає логічне рішення. Поляки готують і проводять у 1596 році Берестейську унію. Вона мала на меті вивести всіх священників та ієрархів православної церкви з підпорядкування Стамбула і підпорядкувати їх Папі Римському. Іншими словами - нейтралізувати агентуру та грошові потоки до турків.

Більше того. Поляки викривають турецьку агентуру серед православних священників. Геть самого посланця від патріарха на Берестейський собор Никифора звинуватили у шпигунстві. 
Так зароджувався конфлікт.

Якщо ви думуєте, що прості люди щось зрозуміли після унії, то ви глибоко помиляєтеся. На перших порах не змінилося зовсім нічого. Це церковники побачили різницю. Суттєвішою вона стала лише з часом.

І, як каже пан Кралюк, ця історія стала подарунком для козаків - вони стали офіційною опозицією у Речі Посполитій.

Не знаю як щодо козаків, але турецький султан таки міг дійсно радіти - Польща тепер гарантовано послаблювалася внутрішніми релігійними чварами. Особливо враховуючи той фактор, що в Україну приїхав десант нових священникі та ієрархів з Туреччини. На заміну тим, хто перейшов до унії. А нас чекала серія релігійних війн і приєднання до Московії за релігійним принципом.

Думаєте я підтримую унію? Та мені всеодно. Якщо ви ще не зрозуміли, то ця історія була розказана вам як аналогія з сучасною ситуацією з Московським Патріархатом. Як і тоді, так і зараз складно довести причетність до шпигунства. Але ситуація схожа. Як і тоді, так і зараз іде мова про об'єднання церков. Як і тоді, так і зараз це видається неможливим. Як і тоді, так і зараз присутня третя сторона, яка отримує вигоду. Як політичну, так і фінансову.

Думаєте мудрий український народ подолає і цього ворога? І які будуть пропозиції з цього приводу? Давайте будь-ласка реальні. Наприклад прилетять марсіани і виженуть московитів з нашої землі. Бо моя надто фантастична - перестати платити Московському Патріархату.

З вами був Семен Монах і пластунська служба ОБС (одна баба сказала).
Далі буде. Коментуйте і поширюйте.