пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

Як православна церква знищила Річ Посполиту

Так, я стверджую, що православна церква знищила Річ Посполиту. А ви дізнаєтеся, як зараз в Україні реалізовуються середньовічні спецоперації. І тут ви дізнаєтеся як усе починалося, кому було вигідно і хто від цього виграв. Для чого це? Щоб ви нарешті зрозуміли, що історія повторюється і зробили висновки.

Співпраця козаків і католиків.

А починалося усе з того, що козаки у ХVI столітті поступово набирали силу і завойовували землі та авторитет. Так, землі. Чи ви думаєте, що територія Війська Запорозького утворилася зльоту? Ні, цьому передували тривалі походи козаків проти татар і турків. І ходили у ці походи різні козаки. Були серед них і татарсько-половецько-готські люди, були православні українці, а були й поляки-католики.

Думаєте, що католиків серед козаків не було? Ну то вимушений вас засмутити - вам успішно брехали в школах та інститутах. І багато хто з козаків був християнином західного обряду. Більше того, дехто з гетьманів був католиком. Наприклад Предслав Лянцкоронський і Бернард Претвич. Щоправда, гетьманами їх називати стали уже суттєво пізніше у козацьких літописах. І це лише два найбільш відомих прізвища.

Думаєте, католики тільки те й робили, що гнобили православних русинів-українців? То і тут ви глибоко помиляєтеся. Наведу найяскравіший приклад, який нещодавно виніс мені мозок. Це київський католицький єпископ Юзеф Верещинський. Він спільно з козаками воював проти татар. Більше того, він очолював їхні загони. Але і це не все. Погодьтеся, що єпископ у той час у Речі Посполитій мав немалу вагу.

Так ось, Верещинський буквально закидав польський сейм своїми проектами використання козацтва на користь державі. Він бачив у козаках ту силу, яка стане основою для вишколу еліти польського війська. Ось лише кілька з них: "Дорога певна до найшвидшого і найнадійнішого осадження в Руському краї пустельних земель рицарством Королівства Польського" (1592 рік), "Зголошення як заснувати рицарську школу на Україні синам коронним, а також орден хрестоносців за Мальтійським статутом" (1594 рік), "Побудка... з метою піднесення святої війни спільною рукою проти турків і татар" (1594 рік), "Спосіб осади Нового Києва і оборони колишньої столиці Київського князівства" (1595 рік), "Війську Запорозькому пресвітлий виказ" (1596 рік).

На його думку саме козаки мають стати основою військової сили проти турків і татар. Як вам таке? Але і це ще далеко не все. Головний ворог турків у Европі, австрійський імператор присилає у 1594 році своїх послів (Еріх Лясота), щоб найняти їх на війну проти Османської імперії. Тобто, ми бачимо, що співпраця з католиками аж ніяк не лякає ніби як би православних козаків.

Кажучи сучасною мовою, посол австрійського імператора високо оцінює бойовий досвід та економічну вигоду від співпраці з військовою корпорацією "Запорозька Січ". При цьому в його щоденнику відсутні згадки про якісь застороги у козаків щодо конфесійної приналежності.

Лясота був не одним таким. Подібних послів було багато, усіх тут не згадуватиму. І появилися не на пустому місці. Цьому передувало багато походів, посольств і друкованих праць. Щоб ви розуміли, на той час у Европі була сформована думка, що козаки є захисниками християнства. Усього християнства. І у тому ж 1594 році козаки Наливайка уже виконували замовлення австрійського імператора Рудольфа ІІ за підтримки Римського Папи.

Для турків запахло смаженим.

Втрачена можливість.

Але найбільш цікавою пропозицією, на мою думку, була ідея італійця П'єтро делла Валле. Щоправда, вона появилася уже на початку ХVIІ століття, коли Сагайдачний зробив Чорне море внутрішнім козацьким. У 1615 році до двору перського шаха прибуває той італієць і пропонує створити у Трапезунді (зараз Трабзон на березі Чорного моря) козацьку республіку. Запорожці захоплюють місто і околиці. Назустріч їм шах висуває своє військо. Допомогу нададуть грузини. Таким чином створюється коридор.

А далі - усе просто - торгові потоки з Індії та Китаю ідуть через Персію, Чорне море і Річ Посполиту у Европу. Звичайно що під контролем італійських купців. Виграють усі учасники, бо такий торгівельний шлях є суттєво коротшим, ніж існуючий в обхід Африки. Безпека на морі - справа рук козацьких. Програють - турки, іспанці, португальці та англійці.

Ви уявляєте як би змінилася ситуація у світі, якби цей проект було реалізовано? Якщо ні, то напевно слабко розумієтеся у рушійних силах прогресу та причинах війн.

Туркам стало припікати. Ситуація виходила з-під контролю. І вони активізувалися. Про придушення повстання в Криму і війну з поляками (Цецору і Хотин) не розповідатиму. Сподіваюся, знаєте. Так чи інакше, план шаха Аббаса та італійця не було реалізовано, хоча як і перси, так і козаки підтримали антитурецьке повстання татар. Далі усі вимушені були гасити маленькі пожежі замість думати про стратегію. Тому повернемося до турків.

Релігійні спецоперації.

У ХVI ст. усі православні патріархи виявилися під владою турецького султана. Він міг їх знищити. Але навіщо це робити, якщо можна ефективно використати. І досвід у цьому уже був.

На той момент османи ефективно допомагали протестантам у їхніх війнах з католиками. Сподіваюся не потрібно пояснювати навіщо це було туркам? Так, щоб розвалити сильний табір католицьких країн. Щоб збільшити свої шанси у завоюванні Европи. Погодьтеся, що поодинці легше перебити ворогів.

А тепер повернемося до нас. Сказати про якийсь особливий гніт православ'я в Україні, станом на ХVI століття, не можна. Річ Посполита була найдемократичнішою державою того часу. Там спокійно існували католики, протестанти, православні, аріанці, мусульмани (!), юдеї і навіть залишки так званих язичників. Для тих, хто не знає - язичницьке капище у центрі Мінська збереглося і функціонувало до 1905 року.

І не треба тут розповідати про повстання проти польсько-католицького гніту Косинського і Наливайка. Косинський взагалі воював проти князів Острозьких. А великий захисник православних Наливайко - той взагалі, спочатку брав участь у війні проти Косинського, тоді виконав замовлення католицького короля і далі повстав за православну віру. Логіку бачите?

Отже знову - Київ прийняв хрещення у 988 році. І з того часу ніякий патріарх на наші землі не появлявся. А тут, у другій половині ХVI ст. вони сюди зачастили. Спочатку Антіохійський патріарх Йоаким у 1586 році. Він надав ставропігію Львівському братству - перевів у пряме підпорядкування собі. Тут не лише можливість отримання грошей напряму, але і прямі вказівки згори що і як робити.

Через два роки у 1588-89 приїздить Константинопольський патріарх Єремія. Перед тим він заїхав у Москву, де за немаленькі грошенята дав добро на тамошню патріархію. Ви відчуваєте як починає готуватися грунт?

А по дорозі назад Єремія почав чудити у нас.  Почалися перестановки і різноманітні залякування та погрози. Ну, і про ставропігії не забувалося. Це, якщо дуже коротко. А далі за патріархами сюди поїхали різноманітні єпископи і митрополити з Османської імперії. Вони учили як правильно тут жити. Нічого не нагадує? Взагалі?

Протидія поляків.

На мою особисту думку, унія стала відповіддю Речі Посполитої на розширення турецького впливу на православних ієрархів в Україні. Чи ви думаєте, що спецслужб тоді не було, а уся шляхта з королями і священниками вміли лише гнобити простий народ? І усі поголовно були тупими? Насправді ні. І, швидше за все, про підтримку турками протестанів вони знали. Чим це може закінчитися - також знали.

 Вихід був один - перепідпорядкувати православних священників в Україні Римському Папі. Завдяки цьому прибиралися величезна купа турецьких агентів впливу. Так, гроші також спрямовувалися в іншу сторону.

Для того, щоб усе пройшло спокійно, було прийнято рішення, що ніяких змін у церковних справах не буде здійснюватися. Навіть календар не мінятимуть. Щоб ви розуміли - тоді це було проблемою, як і зараз. Зрештою, подивіться зараз на греко-католиків. Тільки чесно, їх обряди сильно відрізняються від православних?

Усі священники мали залишитися на своїх місцях. Прості люди навіть не помітили б нічого. Від слова взагалі.

Поляки готують і проводять Берестейську унію. Щоправда, у Бересті проходить і антиуніатський собор, де присутній представник Константинопольського патріарха. Після собору поляки звинувачують його у шпигунстві на султана і садять. Поклеп, скажете ви? Тільки чогось князь Острозький (некоронований король) спочатку заступився за нього, а згодом відмовився підтримувати. Це вам щось говорить?

З цього моменту юридично православна церква перестає існувати у Речі Посполитій. Її майно і майже всі священники переходять до греко-католицької. А тепер питання - якщо усе було так кепсько - де негайні бунти???

Відновлення православної церкви в Україні.

Більше того, ситуація стала настільки складною, що в Україну потягнулися різноманітні митрополити висвячувати нових священників. Не знаєте чому? Бо старі майже всі перейшли в унію. Про що це говорить? Ну, зокрема про те, що їх у першу чергу цікавило питання грошей, які давав приход. І ніякі конфесійні питання їх не турбували. Нічого особистого - просто бізнес.

Ті, хто лишилися і були висвячені активно готують полемічну літературу. Знаєте що там було? Розповіді про те, що у Османській імерії православним живеться легше і краще. І про це розповідав наприклад, митрополит Болгарський. Як думаєте, з якого дива він сюди приперся? Сильно турбувала доля української православної церкви? Для аналогії подивіться на сучасний стан - щось нікого не турбує доля наших церков чи церкви, не їдуть сюди вирішувати питання. То як, це вам нічого не нагадує?

Поступово церковні ієрархи намагаються заручитися підтримкою козаків. А в цей час останні ходять походами на татар і турків. По факту вони не роблять ніяких протикатолицьких і протиуніатських виступів з 1596 по 1625 рік. Тридцять років мовчать. Я нічого не плутаю?

Водночас так заганяють турків, що їхній султан в одному спідньому втікає з Константинополя під час штурму його козаками. Майже два десятки років запорожці не дають спокійно жити Османській імперії, контролюють Чорне море. А в цей час в Україні громадянами Туреччини активно висвячують нові православні ієрархи. І вони продовжують активно шукати підтримку в козаків.

Зрештою, це було нескладно, з огляду на конфлікти запорожців з поляками і шляхтою. Прошу звернути увагу - конфлікти більше юридичного характеру. Визнання прав та вольностей, можливість ходити в походи. Кількість грошей, яка платиться козакам. Звичайно, польских урядовців також турбувало розширення впливу  запорожців угору по Дніпру, до Києва. Вони фактично перейняли на себе контроль за цими землями. Якому уряду це сподобається? Тут я нічого не перебріхую?

І ось, коли Військо Запорозьке завдяки, зокрема, морським походам набирає великої ваги, воно серйозно стає на захист православної віри. Найбільш потужним кроком у цьому напрямку стає вступ усього товариства до Київського братства у 1620 році. А ще, у цьому ж році, відбувається своєрідна спецоперація, яка фактично визначила усю подальшу долю України.

У Москві єрусалимський патріарх Теофан ІІІ за благословення Вселенського патріарха і за участі його представника висвятив нового патріарха. По дорозі звідти Теофана переймає Сагайдачний і умовляє його висвятити Київського митрополита. Усе складається просто чудово для православної церкви. Бо полякам у той час не до того - вони зайняті війною з турками. Митрополитом стає Іов Борецький, який незабаром пише "Протестацію...", де козаки стають посланцями Бога для захисту православ'я.

А Річ Посполита, водночас, попадає у вилку. Якщо раніше розповіді священників були лише про добре життя для православних у Османській імперії, то тепер появився новий вектор - білий цар у Москві. І майже негайно церква користується своїми можливостями, починаючи переконувати козаків у необхідності піддатися під руку православного царя. Ієрархи Теофанового освячення навіть почали посилати до московського царя послів з пропозиціями узяти їх під свою руку.

Як би там не було, але це таємне висвячення однозначно загострило протиріччя і міжконфесійну боротьбу поляків і козаків. Як думаєте, кому це було вигідно? Правильно, османам. Але уже і Москві. Правда, вона ще не поспішала щось робити у цьому напрямку - потрібно було набратися сил після війни з поляками.

Водночас, священники робили свою роботу - вони працювали над тим, щоб православні Київської митрополії опинилися в орбіті московського впливу. Єдине, як поляки змогли протидіяти цьому - узаконення у 1632 році  Владиславом Вазою існування православної церкви у Речі Посполитій. Це дозволило зробити лояльною до влади значну частину духовенства. Поруч з тим, це розкололо його - частина продовжувала підтримувати козаків і напрям на Москву.

Козацькі повстання.

Після відновлення ієрархії Київської митрополії Річ Посполиту починають стрясати повстання. З 1625 по 1638 рік. Як думаєте, кому вигідна була подібна ситуація? Саме так, Османській імперії та Московському царству. Поляки уже не могли ефектривно вирішувати зовнішні питання, коли всередині були постійні ребелії.

Відносне затишшя 1638-48 років принесло спокій на наші землі. Але не усе так було добре як здається. Напруга зростала. Усім відомі причини повстання Хмельницького. Вцілому це соціальний, економічний і релігійний гніт населення України.

Усе майже вірно. Тільки є кілька маловідомих факторів, які стали приводом. Вважається, що Чаплинський захопив Суботів, який належав Хмельницькому. При цьому було вбито його сина і забрано коханку Богдана Гелену. Сотник шукав правди навіть у самого короля, але знайшов там лише слова "Пан має шаблю - пан має право".

Нормальні такі слова. Польська демократія в дії - король безправний. Тільки чомусь відсутні джерела, які підтверджують цю зустріч. Навіть переписки не знайдено. Більше того, повідомлення про вбитого сина та викрадену шляхтянку появляються через десятки років. А що, гарна романтична історія про помсту козака. Погодьтеся, що помста за пасіку (а саме про неї говорять сучасні подіям документи) не така романтична.

А ось тепер вишенька на наш пиріг: в офіційних джерелах говориться про переговори з турецьким султаном щодо залучення Кримського ханства і турків у війні проти поляків. І відбулися вони восени 1647 року. Погодьтеся, щоб навіть просто вислати туди посольство, до цього треба додуматися, переконати запорозьку старшину. Це наводить на висновки, що Хмельниччині передувала серйозна і тривала підготовка. І якось не дуже в'яжеться з легендою про сина і коханкою.

Початок кінця Речі Посполитої.

Я не буду переповідати війну під проводом гетьмана Богдана. Усі про  це знають. Скажу лише кілька фактів. Війна ішла не лише проти католиків та шляхти. Успішно знищувалися також і православні селяни. А кого не знищували - тих забирали в ясир татари. І це є незручною правдою. Наприклад оборона Збаража чи Тульчина який обороняла православна шляхта. Наприклад участь реєстровців на стороні польського короля у битві під Берестечко.

А ось що цікаво - представники Київської митрополії чомусь не підтримували дії козаків, чи тримали нейтралітет. Водночас, в Україну зачастили громадяни Османської імперії: єрусалимський патріарх Паїсій, коринфський митрополит Йосафат, архідиякон  Павло Халебський (доречі, син патріарха антіохійського). Висловлювали підтримку і вище згадувані Теофан і Єремія.

Так ось, ці громадяни Туреччини, з одного боку провокували козаків на війну з Річчю Посполитою, а з другого - спонукали приєднатися до Московського царства. Можливо, за це Макарій, патріарх антіохійський у 1656 році отримав подарунок від царя, що дозволив йому не лише розрахуватися з боргами, а й почати церковне будівництво?

Знову ж таки - кому вигідно... Послаблення РП однозначно вигідно Османській імперії, яка згодом прибрала до рук Поділля. Вигідно Московському царству, яке отримувало величезне військо і землі. Вигідно також і шведам, які в процесі підібрали під себе Велике князівство Литовське. Напевно, саме тому Хмельницький перед смертю захотів ще й від шведів отримати підтримку. Не склалося.

Спроба Виговського відновити статус-кво була невдалою з багатьох причин. Надто багато крові було пролито - головна. Але була і інша - різкий протест православного духовенства.

Що було далі - теж знаєте. Руїна, постійни війни і конфлікти. І кругом православні священники тягнули руку за Москвою. Ця рука була, коли священники відмовляли козаків воювати проти московитів за Січ у 1709 і у 1775. Ця рука була і при повстаннях гайдамаків. Немале значення мала робота священників, яка в результаті призвела до смерті останнього гетьмана у 1768 році - Максима Залізняка.

Ну як вам такий виклад історії? Скажете нема джерел? Джерела є. Купіть і прочитайте книгу проректора Острозької академії Петра Кралюка  "Козацька міфологія України: творці та епігони". Там весь фактаж і джерела. Я лише дещо змістив акценти. Або ж прочитайте його статтю "Церква й "гібридна війна" на українських землях наприкінці XVI — у першій половині XVII століття". Сподіваюся, ще більше буде у його новій книзі про Хмельницького, яка має вийти восени. Слідкуйте за оновленнями ;)

P.S. Можливо, вам це і нічого не нагадує, та я зробив для себе висновки. А ще з іншої сторони - приїдьте якось на вшанування пам'яті козаків на полі Берестецької битви і порахуйте скільки разів патріарх згадає слово "козаки". Я двічі рахував. Сумно.

P.P.S. Обговорення вітається, тільки аргументоване ;)