Магічні алгоритми

Магічні алгоритми

Всю ніч вона гналася за мною. Ніяк не міг відірватися. Якась відьма переслідувала всюди, куди б не подався. А за спиною раз-по-раз звучав хриплий старечий голос: «Іди до мене». Ноги ставали ватними і відмовлялися бігти. І тоді, до мене тягнулися довгі, порепані і скоцюрблені пальці.

Повітря було наче кисіль, через який навіть пливти ставало неможливо. Останніми зусиллями я робив ривок і повертав на іншу пусту вулицю. Рівне наче вимерло: ні машин, ні перехожих, ні собак. Лише позаду чулися повільні кроки і важке хрипле дихання, від якого волосся ставало дибки на загривку. Оглядатися  було страшно. Неймовірно  страшно.

 Я вибіг із закапелків Грабника на Соборну і, чимдуж, наскільки дозволяло неслухняне тіло, поперся в сторону Києва. Ніби відірвався. Серце виривалося з грудей, але зупинятися не можна – вона десь поруч.

За автовокзалом, на перехресті, згорблена постать уже чекала на мене. Не здивувався навіть тому, що стара мене обігнала. А може то був сильний переляк від її раптової появи?

«Іди до мене!»

Я кинувся на пагорб Слави. Дурна ідея – гілки дерев чіплялися за мокрий від поту одяг. І від цього ставало ще страшніше. Незрозуміло чому мене понесло по сходах до монументу. Вибігши нагору, я розгублено зупинився: куди далі? Повний місяць виглянув з-за хмар і освітив майданчик. Від барельєфу віяло холодом і небезпекою. Треба тікати назад. Але розвернувшись, я летів прямо в обійми старої. «Ти мій!..»

Сповнений жаху, я сахнувся назад і… впав з ліжка. Коли второпав що трапилося – стало  смішно. Сміх потроху відігнав тваринний переляк і поступово перейшов у істерику.  Примариться ж таке. І кому? Примітивному прагматику, який навіть фантастики не дивиться, не те що жахів. А тут - ціла відьма приперлася. Дядько Фройд явно щось перемудрував.

Писк будильника зупинив мою ржачку. Пора було приходити до тями і прокидатися. Звичними рухами застелив ліжко-зробив зарядку-зварив каву. Мені б ще навчитися регулярно прибирати… Ціни не було б у базарний день.

Коротше, ранок як ранок: зарядка, кава і ноут. Якби ще не той дурний сон, то можна було б спокійно почати роботу. Робота у мене цікава, бо складна. Нас називають есемемщиками. Маркетинг у соціальних медіа – трендова нині тема. Використовується кругом – від продажів, до політики. Закордонні хлопці добре в цьому натасклалися. Деякі навіть уже на державну політику впливають. Про їхню роботу в «Брекзиті» нещодавно розповіли. В Штатах до цих пір гноблять Марка через те, що його мордокнижка накрутила голосів для Трампа. Але, судячи з усього, і у нас мої колеги гарно приклалися до цього напрямку.

Щоправда, я ще не чарівник – тільки учуся, тобто мені ще далеко до них. Та й немає тут ніякої магії - проста математика зі складною психологією. Усе прораховується: твої звички, вподобання, робочий графік, схильності. На основі цього визначається психотип. А там – хочеш продавай, хочеш – керуй. Кому що більше до вподоби. Програмери такого понаписували, що краще ворожки напророчать майбутнє. Геть до того, якого кольору білизну ти купуватимеш.

У Штатах одна дівчинка, років з дванадцяти, почала щось собі купувати на якомусь із великих магазинів. А в шістнадцять, їй прийшов лист. Чогось, той лист прочитав її батько і подав до суду на магазин. За паплюження гідності дитини. Бачиш-но, програма згенерувала привітання з вагітністю та запропонувала відповідні товари. Батько виграв суд, тільки пізніше виявилося, що донька таки була вагітною. Такі вони – програмісти. Уже легенди… А мені до цього ще далеко.

Але то всім відомі дурниці. А ось ранкова кава – це важливий ритуал. Зазвичай, за нею я переглядаю статистику в рекламному кабінеті мордокнижки. Сьогодні щось не перло. Поліз я листати стрічку новин. Уже давно не читаю на сайтах, тим більше не дивлюся телевізора – усе, що треба є в мережі, точніше, у соцмережі. Правда, і хламу там немірено, але іноді це розслабляє.

Так… Дні народження… Традиційно бажаю людям того, чого самому не вистачає - гарного настрою, і побільше. А мені, після ночі страху, таки не вистачає чогось веселішого. І в стрічці одна дурня похмура: новий завод будують. Ніби добре, але люди кажуть, що викиди нічого доброго не принесуть. На війні знову наших обстріляли. Головний зателефонував, пожалівся там комусь за поребриком… Нехай, краще подзвонить бабці Марії, вона викачає переляк яйцями…

О, маєш, бабця навіть рекламу в мережі запустила. Цікаво не хто до неї звернеться  - на кожен товар є свій покупець, цікаво хто з «колег» взявся. Лабухи блін, не можуть толком рекламу налаштувати. Я тут до чого? Навіть містом промахнулися…

Наші хлопці знову літати і знімали відео на коптері над городищами. Гарно, їм би ще ролики толкові частіше – ціни б не було. Але Юра Ойцюсь і так багато зробив: вело марафони, етнофестивалі, дракар будує, місцевий туризм розвиває. Тут у нас є де покататися, а народ – хто в Грецію, хто в Албанію… Геть жаба давить. Коли уже сам вирвувся? Забурився так, що навіть до батьків ніколи поїхати. Наші люди не хочуть нормально платити – працюєш за копійки. Можна було б попрацювати на західних клієнтів, але ж ліньки англійську вчити. «Чого бідний, бо – дурний». А до батьків варто поїхати – уже два місяці не був. Хоч вони і знову доколупуватимуть – коли знову одружишся? Онуків хочуть. А я звідки знаю коли? Я що – ворожка?..

О, ворожка Олена напророчить мені майбутнє. Якого милого? Кого це понесло в цей степ? Як вони таргет налаштовують? Нема слів, придурки.

Моє матюкання перервав дзвінок колеги. По факту він був моїм учителем. А зараз під час від часу підкидає якісь шабашки.

-          Здоров Ден, слухаю.

-      Чуєш, Вітя, тут на мене вийшла одна жіночка, вона хоче рекламну кампанію в Інсті. Каже, гроші не питання. Треба внучці розкрутити якусь англійську школу. А я зараз зайнятий – хочу втекти з дружиною в Карпати. Візьмешся?

-          Давай мій номер. Що з мене?

-          Не парся, пиво поставиш, якщо вигорить щось.

-          Домовились, пока.

Відбивав дзвінок я уже на фоні маминого.

- Добрий день молодьож, що у вас доброго? -  мама посміхалася, коли я її молодьожжю називав, і не так сильно наїжджала.

- Добрий день. Ой, що у нас може бути доброго? Ми з батьком уже старі, а онуків немає, - напевно у них там щось дійсно на так – розпочала з важкої артилерії. - Може б ти помирився з Наташкою?

 - Мам, яке помирився? Ми вже рік, як розійшлися. Я з нею розійшовся бо вона мені п'ять років розказувала казки про те що хоче дітей, а сама постійно знаходила якісь тупі відмазки: то не готова, то грошей нема, то квартира мала, то своєї нема.

-          Ти ж казав, що вона хороша?

-          І що що хороша? Толку з неї… Краще скажи що у вас там трапилося.

-          Мені сьогодні сон снився, - мене геть пересмикнуло, - до нас приходила якась жінка в чорному, з внучкою, питали де тебе знайти.

-          І що ти сказала?- по спині побігли мурашки.

-     Спитала нащо їй треба. А вона хотіла мовчки в хату зайти, я її виштовхнула і двері закрила. Вони трохи постояли і пішли. Слухай, воно дурне спить – дурне бачить, але в тебе там все добре?

-         Ото тобі уже привезлося. Не дивися на ніч телевізора.- я навіть постарався засміятися, хоча самому стало моторошно.

-      Ти те ж саме казав, коли пішов на війну. А я місця собі не могла знайти - все в телевізорі боялася про тебе почути.

-      Так, видихни. Не почула ж - от і добре. Я повернувся.- всередині знову запекло, бо я повернувся, а хлопці - ні.

-     Вернувся він. Вернувся, з хати не вилазиш, людей боїшся. Тебе і Наташка через це кинула. Гаразд, коли приїдеш? - мама перестрибнула на іншу тему, бо зрозуміла, що перегинає.

-          На вихідні постараюся, побачу.

-          Може тобі щось передати?

-          Тож приїду.

-          Ага, знаю як ти приїжджаєш…

-          Приїду. Все пока, давай бо клієнти дзвонять.

Мені таки дійсно хтось додзвонювався, але скинули дзвінок. А я, на автоматі, знову зайшов у мордокнижку, проскролив стрічку…

 Та що ж це таке?! Переможець «Битви екстрасенсів» Олег гадає на картах Таро і тлумачить сни… Це вже явний перебор. Може ну його? Це як називається? Для алгоритмів то занадто – я ще навіть не встиг подумати, що можна глянути сонник. От сиди тут, і гадай що це відбувається, або іди до Олега.

Зі ступору вивів дзвінок.

-          Добрий день, слухаю вас.

-  Я би хотіла зустрітися з вами, і… - від переляку я кинув телефон, тіло ніби пронизало струмом, а волосся стало сторчма. Це був саме ТОЙ голос із нічного жахіття. Мене заціпило, я не міг поворухнутися, а в голові роїлося лише одне питання: ЯК?

Так не буває! Ніби ж не пив, не ковтав, не курив… Спочатку сон, потім реклама, знову сон, і -  голос…

Коли телефон знову задзвонив, у мене все ще тряслися руки, та довелося відповісти. Цього разу почув голос молодої жінки.

-          Доброго дня, Віктор? Вас порекомендував Ден Бассі, вам зручно говорити?

Я змусив себе посміхнутися і розпочати розмову. У «Портфелі», колись, мене учили що слід посміхатися клієнтам навіть, коли говориш по телефону. Навіть якщо ти тільки-но ледь ні обісрався з переляку. Та й голос у дівчини був приємним.

Мама правду казала - не люблю я людей після повернення. Але клієнтка наполягала на зустрічі. Довелося погоджуватися. Виявилося, що не лише голос гарний – сама дівчина також. І вона хотіла, як і казав Ден, розкрутку чергового інгліш клабу. Щоправда, його особливістю було те, що навчання відбувається за участі носіїв мови. Коротше, звичайна робота.

Мене ніяк не попускало інше питання: куди ділася відьма? І, коли ми обговорили основні питання та зійшлися у ціні, я не витримав.

-          Вибачте, Наталю, а мені Ден казав, що мала зателефонувати ваша бабуся.

-          Вам чесно?

-          Так, звичайно.

-           Вона простудилася, захрипла, і їй важко говорити. А мені сказала, що ви її злякалися. Це правда?

-          Ні, просто телефон випав з рук.- ледь видавив я, вийшовши з чергового за день ступору.

-       Буває...- зробила паузу Наталя.- Вибачте, може вам це видасться дивним, та вона казала, що довго вас шукала. Бабуся взагалі, добра, розумна, кандидат наук, але має одну ваду - вважає себе відьмою.- дівчина посміхнулася, а я уже не знав куди бігти і що робити. Рівень мого, м'яко кажучи, здивування, став зашкалювати.

-          А чого саме мене?

-          Не знаю. Вона вбила собі в голову, що незабаром помре і перед цим має передати знання.

-       То вона хоче передати знання мені?- я ледь стримався, щоб не заржати – у когось явно не всі вдома. Усе ставало дивакуватіше і дивакуватіше, як казала Аліса.

-       Не зовсім. Ви не звертайте уваги на то. Краще скажіть, чи беретеся за роботу за таких умов?

-       Умови як умови, всяке буває. А ваша справа мене цікавить, в першу чергу, не через гроші – давно хочу нарешті вивчити англійську. Але все чекаю чарівного копняка. Може це і стане тим копняком. Можливо, й чарівним.- я засміявся сам з себе, і з ситуації.

Хай йому грець, ото ляпнув – як у воду дивився. На початку трохи напружували спроби бабусі вказувати що робити. Правда, як це не дивно, коли виконав її рекомендації, аби тільки відчепилася, і результат перевершив можливі очікування… Став прислухатися. Правда, сам почувався якимось шаманом. Зробиш якусь єресь – бомба, зробиш по науці – так собі. Намагався отримати пояснення від відьми-професора що відбувається. У відповідь отримував мутні розповіді про матерію і дух, квантові духовно-нематеріальні поля, віртуальні частки, мислеобрази і решту науково-магічної маячні. Бабуся сміялася і казала не заморочуватися і робити як каже. Розповідала, що за кілька років мою роботу замінять програми. Я посміхався, робив, і реклама працювала. Але чому???

 Зрештою, справа з цим замовленням пішла напрочуд легко як у маркетинговому напрямку у соцмережах, так і в лінгвістичному. Навіть більше – через шістнадцять місяців після знайомства з Наталкою, у нас народилася донька. Хоча, я сподівався на сина.

Майже одразу після цього, стан здоров'я бабусі різко погіршився – злягла, і не вставала з ліжка. Ще за тиждень, вона покликала нас до себе.

-       Дітки, мені складно говорити. Сьогодні мій останній день. Тому не перебивайте. Наш рід, є носієм давніх знань, але отримати їх можна тільки по жіночій лінії, і не кожна жінка з роду. А ще, велике значення має батько. Тому я довго тебе, Вітя, шукала – знала лише у якій сфері, тому і вивчала математику. А виявилося, що не зовсім правильно зрозуміла де саме шукати. Довелося писати нові алгоритми для мордокнижки.

-       Як?

-    Не перебивай. Ти думаєш, ті рекламні повідомлення про сни й гадання були випадковістю?

-          Але до чого тут… це ж неможливо…

-       Якщо користуватися тільки офіційною наукою. Ви знаєте лише про матерію. А є ще дух, і квантові духовно-нематеріальні поля, про які поки не знають фізики. Ви це називаєте магією. Але це теж наука. І вона має свої алгоритми. Саме завдяки їм, я знайшла тебе. І в принципі визначила, що потрібен саме ти.

Дивакуватість бабусі знову почала вилазити на гору.

-       Я знаю, що ви мені не вірите. Та й не треба. Принесіть краще мені правнучку, хочу востаннє потримати її.

Наталя принесла нашу доньку і поклала поруч з бабусею. Мала одразу ж міцно ухопилася за палець прабабусі, посміхнулася і почала щось розповідати по-своєму. А та гладила її вільною рукою і посміхалася у відповідь.

 Потім перевела погляд на нас і, зовсім тихо, промовила:

-       Коли відьма помирає, вона має передати свої знання, це називається пряма передача. Я свою задачу виконала. Тепер можу спокійно померти.

І це були її останні слова. 

How to fall properly in judo

how to fall into judo is the main question when studying martial arts. Fall and self-insurance are the first things kids need to learn in martial arts training. It doesn't matter - judo, jiu ditsu, grappling, wrestling, karate or mma. Each trainer has his or her own methods and techniques for teaching fall.

In this video, I offer you a game-based method of training and improving fall for children. It makes it much easier to learn how to properly fall into judo, jiu jitsu, grappling, wrestling or any other martial art.

Як навчити дитину правильно падати

Навчити правильно падати легко, особливо навчити правильно падати дитину за допомогою гри. Ігрові методи навчання у бойових мистецтвах допомагають зробити це легко, невимушено і весело. Одне діло - діти відпрацьовують падіння стандартними методами, а зовсім інше - методи, які нам дають бойові ігри.



Українські народні ігри містять у собі велику кількість вправ, які можуть використовувати бойові мистецтва. Наведена у відео гра дозволяє у невимушеній формі напрацювати один з основних рефлексів самостраховки - падіння на бік. Спочатку вправи робляться сидячи, потім - у присяді і напівприсяді. Те ж саме можна робити і в положенні стоячи. Але для цього потрібно підстеляти гімнастичні мати, щоб на перших порах прибрати страх падіння.

Козацьке бойове мистецтво "Спас", в першу чергу - це традиційні українські методи воїнсько-фізичного виховання. А в основі української традиції тіловиховання лежать ігри для дітей. Рухливі ігри, які не лише допомагають розвиватися фізично, а й дають рухливу базу для подальшого розвитку дитини у бойових мистецтвах.

How to jump higher. Or new party games for different ages?

Як навчитися високо стрибати. Звичайна довга лоза для маленьких і висока лоза для дорослих.

Funny party games for adults large group

Як вам нова традиція для вечірки - лава-на-лаву? Які будуть заперечення?

How to Learn to Fight Multiple Opponents. Games for Martial Arts

Українські ігри по-англійськи. Або для чого можна застоосувати безсмертні хвости ;)

Спасівські ігри виходять на світову арену.

Вирішив створити англомовний канал по українських іграх для бойових мистецтв. Як думаєте, це може бути цікаво за кордоном?

Труднощі перекладу, або дрібниці мають значення

Знайшов я на фейсбуці один цікавий допис від користувача Zen Antipop. Спочатку текст:

"Передивляюся "Чорнобиль". Цього разу по телеканалу 1+1 media з українським перекладом (до того дивився мовою оригіналу).

4-а серія, початок. Сцена з бабусею, яка відмовляється евакуюватися, перелічує усе горе, що пережила Україна за милуле століття й всіх, хто намгалвся прогнати її зі своєї землі: революція, люди царя, більшовики, Сталін та його Голодомор...

Далі оригінал: "Then the Great War. German boys. Russian boys. More soldiers, more famine, more bodies."

І переклад від 1+1: "А потім – війна. Були німці, були наші..."

Розумієте, у "плюсів" Russians – це "НАШІ"."

Ще раз: в оригіналі кажуть "росіяни", а в українському перекладі це звучить як "наші". Дрібничка? А знаєте скільки таких "дрібничок" ми не помічаємо? З таких спотворених дрібничок формується ціла державна політика... В результаті отримуємо змінений світогляд населення. Просто по Сунь-Дзи. І війна, в класичному її вигляді, не потрібна. Бо вони "наші". І це лише один маленький приклад. А скільки таких дрібничок гуляє по інформаційному просторі? Ну, а тепер помножте на контроль телеканалів.

Трішки інша історія про спотворені дрібнички. Пам'ятаєте, у школах, інститутах учили, що за Геродотом, на території України проживали скіфи. Вони ділилися на три групи: скіфи-орачі, скіфи-землероби і царські скіфи. Мене завжди цікавило: яка різниця між орачами і землеробами? Жоден учитель не дав адекватної відповіді. На такій історії училися багато поколінь українців.

Відносно недавно придбав книгу з перекладом Геродота, щоправда, не з російського перекладу Т. Коструби німецького перекладача, а з українського перекладу С.Спаська з англійського  перекладу О. Селінкорна. І раптом, усе стало на свої місця!!! Виявляється, не орачі і землероби, а орачі і "тваринники". Тобто скотарі. Скажете, яка різниця? Дійсно, а какая разніца... 

Чемпіонат України з Українського Рукопашу "СПАС" 2019

Як ви ставитеся до українських національних видів спорту? От тільки чесно ;)

А якщо подивитися цю нарізку? Пишіть у коментарях.

Зеленський - новий Хмельницький?

Це точно нікому не сподобається. Трішки історичних аналогій.
Була така Річ Посполита (перша). Політичний устрій там можна сформулювати як магнатЕрія. Олігархат, по-сучасному. Шляхта там була такими собі служилими людьми, які за певні пільги виконували певну службу. Московія таких називала дворянами, але це не зовсім точна відповідність - зміст дещо інший. Були в тій державі свої закони і суди, але часто вони залежали від інтересів олігархів, які часто творили що хотіли. Коротше, закон ніби і був, але по факту беззаконня.

Олігархи міняли королів, міняли підданство, мали власні армії, вели власні війни, організовували повстання, придушували їх... Наприклад, Дмитро Вишневецький, розборки Косинського і Острозьких, ребелія Наливайка.

В певний момент у Речі Посполитій появилися люди, які почали вимагати і собі пільг - не платити податки. Ці люди почали ефективно виконувати функції шляхти - захищати кордони держави. А оскільки їм не хотіли платити, то вони жили за рахунок війни. Вони назвалися козаками. Зараз їхній заробіток, не розуміючи тогочасних реалій, називають грабіжництвом. Хоча, у ті часи це було загальною нормою, як зараз кажуть, - загальнолюдськими цінностями. Звичайно що вони заробляли і найманством, і торгівлею. Жити ж за щось треба було. Зрештою, те ж саме робила шляхта і олігархи. А селяни з міщанами їм тихо заздрили. Кріпаки взагалі порізали б, але страшно було.

Поступово, бізнес розвивався, козаків ставало більше. Вони стали впливовими, з ними загравали, перетягуючи на свою сторону усі сильні Европи і Азії. У козаків тоже губа була не з лопуцька, вони намагалися ставити своїх людей керувати сусідніми державами - молдавани, татари. Звичайно, що це нікому не подобалося, особливо полякам. Ті з трудом не дали литвинам стати королівством і ледь спромоглися прибрати від своєї корони олігархів Острозьких. А тут якісь обірванці і лотри вимагали рівних виборчих прав зі шляхтою... Не можна такого допустити - державу знищать.

Ще раз - Річчю Посполитою крутили магнати (олігархи) як хотіли. І їм не потрібна була конкуренція у цьому бізнесі.

Але так чи інакше, олігархи догралися - знайшовся один ображений на судову систему. Чи на її відсутність. Сприймайте як хочте. Він вважав, що мав право. Богданом звали, Хмельницьким. Рід ніби як шляхецький, з козацькими заслугами. Шансів бути обраним до Верховної Ради, тобто сейму мало, але було багато таких же ображених. Ображених на відсутність чесного суддівства, на грабунки і вбивства, на відсутність прозорої і зрозумілої податкової політики, та й на високі податки. Ображених на короля.

Зажралися олігархи, мали можливостей більше, ніж король. Козаки подивилися на них і сказали - а чим ми гірші? Ми тоже не хочемо платити. Та й, вважаючи, що мають зі шляхтою рівні права, почали рокош - законний бунт. Тільки вони вважали що законний, а олігархи вважали, що ні. Ну і вирішили показово покарати тих лотрів-розбишак-бандитів-ідіотів.
Не вийшло. До лотрів приєднався взагалі люмпен - селяни. Вони сказали, що ми козацького роду.

Коротше, люмпену було більше, і їм не подобалися зажраті багачі. А багачі по тих часах жили у містах. Під роздачу попали усі. Різали без огляду на віру, родинні зв'язки і статус. 
На виході Річ Посполита стала валитися. Сюди приклали руку всі, кому вона заважала: турки, московити, шведи, татари.

Річ у тім, що Річ Посполита була надто вільнодумною на той час, усі нації і релігії мали рівні права. Зарвалися олігархи. Ну і поплатилися. Незабаром їхню вольницю роздерли між собою троє сусідів і поставили магнатів у стійло.

До чого це усе? Сьогодні надто багато побачив дописів про 25% шляхти серед українців. Стало смішно. Шляхта жила війною і для війни. При цьому правили олігархи. А коли шляхта загралася, її поставив на місце люмпен - козаки з селянами. Правда, держава при цьому зникла. Але то дрібниці. Зате ми козацького роду. Прошу помітити - не шляхта, не козаки, а козацького роду. Типу, поруч стояли, чи лежали.

Але це не усе. Років 15 тому довелося читати прогноз такої організації як Стратфор. Гляньте в гугл шо то. Відповідно до того прогнозу, станом на 2025 рік держави Україна не існуватиме. Там навіть карта була - поділено щонайменше на 3 частини. Читав не один, тому однозначно не глюк. Жалко, не зберіг. Зараз знайти не можу. Карта була цікава.

Підсумок. Якщо шляхта не порозуміється з козаками, то історія повториться.
А тепер можете кидатися лайном. 😉

Як навчитися битися

Як швидко навчитися битися в домашніх умовах. Відео урок як навчитися битися хлопцям і дівчатам. Тренування ударів ногами дуже просте. Щоб навчитися битися, треба кілька факторів: знати як бити, знати куди бити, вміти бити і не боятися бити.


У козацькому бойовому мистецтві Спас цей удар називається нишпорка. Він б'ється на нижній рівень, а ще краще - нижче коліна. Його особливість у тому, що він не помітний. А тому неочікуваний. І він дуже болючий.


Як бити: уявляємо, що до підошви, біля п'яти вчепився великий шматок багнюки. Беремо і стряхуємо його. Почергово, однією і другою ногою. Для цього не потрібно високо піднімати коліно. Просто стряхувати багнюку з підошви. Ось і все напрацювання.


Куди бити: в гомілку, кістку під коліном. Там є багато нервових закінчень і, при попаданні, дуже боляче. Людина навіть може втратити свідомість. Щонайменше, попадання в гомілку дозволить вам втекти.


Вміти бити: тут слід пам'ятати, що нишпорку краще наносити носком твердої підошви. Якщо ж ви в кедах чи кросівках, то краще бити зовнішньою чи внутрішньою частиною ступні.


Не боятися бити: якщо вам потрібно захиститися, особливо від сильнішого супротивника, то нічого кращого немає. Усе дуже просто - або ви захищаєтеся, або вас б'ють. Вибір невеликий.


Як бачите, усе дуже просто. Нишпорка не потребує особливої фізичної підготовки. Просто потрібно трішки потренуватися і в потрібний момент згадати про нишпорку.

Хто такий козак. Або як познущатися з учителя

4 версії походження слова "козак".

Перша дружина завжди глевка. Кілька слів на захист чоловіка

Був гарний вечір, придумалася кумедна побрехенька. Але смикнув мене нечистий перед сном фб та інсту полистати... Хаййомугрецьчерезпеньокколодукоромисло. І став я дюже лихим. Через цю світлину.

Куди не плюнь - жінки жаліються на чоловіків, розповідають як насилля вони терплять від чоловіків, як їм хамлять, всіляко знущаються, ображають... Кого з жінок не глянеш - лайно  всіляке шарять. Логіки - нуль.

Ну, хамити, то уже хамити. Як вам заголовок допису? Нє, а чого не поржать з нього, прикольний же заголовок, правда? Давайте з нього поржем? Ну так поширюють наші дівчатка такі світлини з цитатками - поржать типу.

Навіть якщо для поржать. Ви ж самі собі такими тупими ЧИЇМИСЬ (ХтоЗна чиїми) цитатами формуєте майбутнє життя. Ви собі таким чином програмуєте життя споживаючи подібні помиї. Більше того, помиї залішанські (нічого не бентежить? у них відношення до жінок гірше, ніж до худоби).

А потім плачетеся, що усі чоловіки козли, вони не розуміють жінок, вони їх ображають, вони чинять над ними насилля, вони їх не люблять... А кого любити? Голову набиту чиїмись тупими цитатами, непридатну для співпраці та ефективного співіснування? Чи тупі сценарії, які ви самі собі з дитинства закладаєте з допомогою мам, подруг, серіалів, глянців і тих же тупих цитат? Кого любити? Покажіть!!!

Чоловік жінку не розуміє? А ви колись пробували зрозуміти чоловіка? Собака дика (вжито в якості лайки, а не статевої ознаки ;) ), як про жінку, то є описано 1000 і 1 спосіб як зробити її щасливою-такою-пересякою. Як доставити жінці оргазм, описано у купі журналів-книжок-фільмів. Наукові дослідження проводилися цілі!!!

А де ви бачили, щоб подібне описувалося щодо чоловіків? Чоловіки це не люди? Ви ніколи не пробували зрозуміти що хоче чоловік? А ви хоч колись питали у чоловіків про це? Як думаєте, отримали правдиву відповідь?

То я вам скажу - вам збрехали те, що ви хотіли почути. Не розповість вам чоловік цього, бо ви всеодно не почуєте. Зауважу, що слухати і чути - це різні речі. Коли чоловік хоче з вам дійсно поговорити, ви в цей час літаєте паралельно в інших думках. От тільки не починайте. Ви ж навіть зараз уже не сприймаєте текст, ви уже думаєте купу думок. Зокрема яке хворе на голову це написало і хто його образив.

Відкрию вам величезну таємницю. Чоловік фізіологічно спроможний сприймати одночасно інформацію з одного джерела. Жінка - спокійно з п'яти. Зайдіть на ютуб, знайдіть Марка Гангора, "Мозок чоловіка і жінки". Для більшості це буде одкровенням. З цього можна поржати, можна поплакати, можна оскаженіти і прозріти - який (яка) я тупий (тупа). Подивіться дівчатка, і ви зрозумієте, що ви ніколи не чули і не розуміли чоловіків.

Ви кажете, що чоловіки пішли не ті? А де ви бачили тих жінок? Багато бачили? Подивіться по сторонах. Хто виховує чоловіків? Правильно - жінки. То на кого ви ображаєтеся? На чоловіків вихованих жінкою? Жінкою, яка так і не змогла навчитися знаходити спільну мову з чоловіком? Що ви хочете з чоловіка, який (як і жінка) толком не бачив які мають бути стосунки чоловіка і жінки.

Ви кричите про сімейне насилля? Як думаєте, з чого воно починається? То я вам скажу - ваше сімейне насилля почалося з вашої колиски. Коли ви не бачили нічого іншого, як матір, яка колупає мозок батькові. І батька, який вихований у такій же сім'ї, і який нічого іншого як гавкнути чи втулити не вміє.

Ви кажете, що чоловіки не спроможні довести жінку до оргазму? А де він має цьому навчитися? Хтось з вас учив цьому чоловіка? Не колупав мозок, а учив. Скільки разів ви йому підказали як краще? Не запропонували подивитися порнушку, а показали.  Що, соромно пояснювати? То що ви тоді хочете від чоловіка? МИ НЕ ВМІЄМО ЧИТАТИ БАЖАННЯ. ХОЧЕШ ЩОСЬ - СКАЖИ.

А хтось з вас учився доводити чоловіка до оргазму? Не тупої еякуляції, а оргазму. Прикиньте, чоловіки також відрізняють ці поняття. Ви звикли, що чоловік повинен доводити жінку до оргазму. Не питання. Повинен. Тоді і ви повинні. Коли ви думали про те, як зробити чоловіку добре???

Насправді, ніхто нікому нічого не повинен. Запам'ятайте це. Є лише добра воля, взаєморозуміння і співпраця. У "Міміно" звучало приблизно так: а якщо мені буде приємно, то тебе так довезу, що і тобі буде приємно. Жінці хочеться догоджати тоді, коли чоловік бачить таке ж бажання з протилежної сторони. І далі по наростаючій.

Альтернатива цьому - послати подалі. Чоловіки зараз дедалі більше цінять спокій, ніж регулярний секс. Дешевше заплатити повії, яка якісно виконає свою роботу і мовчки піде. Якщо ви захоплено думаєте про фалоімітатор, то чоловіки рахують гроші - гумова жінка дешевша повії. Дешевше заплатити домогосподарці за прибирання у хаті, ніж мати винесений мозок. Нічого особистого, лише бізнес. Дешевше віддати на аутсорс усе що треба, ніж утримувати дружину. Дешевше на мозок і дешевше по грошах. Економіка - рушій прогресу.

От скажіть, який дибіл вам сказав, що якщо чоловік дійсно вас кохає, то він буде виконувати усі ваші забаганки усе ваше життя, незважаючи на ваші бзіки??? Десь на днях бачив таку типу вумну цитату. Убийте те падло, яке вас такому учить. Ніколи гра не може йти лише в одні ворота. Взаємообмін. І тільки так. І тоді віддавати стає приємніше, ніж отримувати. Ще раз ВЗАЄМООБМІН.

Дівчатка, нарцисизм ні до чого доброго не приводить. Так само, як і тупі цитати. Доки ви не почнете думати головою і відчувати душею. Доки не перестанете дивитися тупі серіали, читати і постити тупі цитати. Шукайте конструктив. Істина - вона десь поруч. Не можуть бути усі чоловіки козлами просто тому, що вони чоловіки. Так не буває. хтось їм у цьому допоміг. Здогадайтеся хто?

І на хвіст. У стосунках статей будь-яка теза може стосуватися в однаковій мірі кожної зі сторін. Просто майте на увазі це.

Ну, а тим, хто дочитав сюди - крутий бонус. Знайдіть на ютубі розповідь Марка Гангора про секс. І скористайтеся нею. Не пожалкуєте. Насправді, рекомендую передивитися усі його ролики. Гуморний, толковий і конструктивний дядько. Добру - бути ;)

Ну, а тепер, можете кидати каміння, якщо я не правий.

І прошу пробачення за поширення залішанського тексту на світлині... Зачепило.

Що буває, якщо попасти у «чортів слід».

Цю історію, нам з братами, розповідала баба Марійка. Чомусь пам’ятається тепла грубка. Напевно зима була. То вона її і розповідала – про зиму якраз. А що робити довгими вечорами? Телевізора чи то ще не було, чи був поламаний.

-  Ото, якось такої зими, намело багато снігу. А у когось у сусідньому селі було весілля. Ну то я на нього йшла. Молода була ще. Снігу багато. Йти важко. Ну я собі помаленьку човгаю. Скільки тут іти – через Горчаки, за горбаком, та й прийшла. Але якось воно важко. На мені кожух, велика хустка така, валянки.

Іду тако навпрошки. Шоб ближче. Там хата стояла. Обминула її під погінню. Пройшла трохи, дивлюся – знов та хата. Я собі ноль вніманія. Іду далі. Пройшла трохи – знов та хата. Думаю, піду в іншу сторону. Пішла, зовсім інакше. А ні – і тут вийшла до тої хати. Уже і темніє – шо там того дня зимою? Думаю, як же я могла тут заблудитися? То ж не раз там ходила. Пішла ше інакшою дорогою – і знов. Туди само прийшла. Мені уже страшно стало – замерзну, думаю.

Пішла я до тої хати, бо ж темно. Виходить звідти чоловік і каже, шо ми тебе уже бачили як ти тут блудиш. Ходи я тебе проведу, бо сама не вийдеш. Ото він мені сказав, що я вступила у слід нечистого. Старі люди казали, шо якшо вступиш у нього – то сама ніяк не вийдеш. Тільки треба, шоб хтось інший вивів. От він мене і вивів.

-  А ви на весілля встигли?

-  На весілля встигла. Але більше там не ходила – боялася.

-  А де той слід, покажете?

-  А нашо воно вам? Та й не знаю я де він. Ніхто не знає. Просто вступаєш у нього, і все – блуд бере. Будеш так ходити до скону, а не вийдеш, як хто не виведе.

Багато років з того часу минуло. Багато схожого доводилося чути – і погнуті берези, і зачаровані місця. Але коли, якось, згадав про цю історію для дружини, то вона мені сказала:

-          А моя тітонька такі сліди бачить. І каже, шо сюди не ступай - не можна.

Що б там не було, але є такі місця, де «блуд бере». Сам одного разу в таке попав. Щоправда, уже за другим разом, коли вийшов на ту саму хату, так злякався, що волосся стало дибки на загривку і я як дременув з переляку. Добре там ішла через ліс лінія електропередач – біг і дивився на дроти, щоб не повернути. Як тільки носа не розбив? Потім два дні ходив сміявся з себе і боявся. Страшно воно якось коли в таке попадаєш…