пʼятниця, 27 листопада 2015 р.

Козацька звитяга №4. | Спас Рівне

Козацька звитяга №4. | Спас Рівне Не знаю хто ризикне Притулу заломати. Не рекомендую – здоров’я дорожче. В цій передачі Олександр Леонтійович знайомить з принципами звільнення від захватів. Прижмись, скрутись і обернись. Тут ви побачите звільнення від захвату за шию ззаду та залому руки ззаду.

четвер, 26 листопада 2015 р.

понеділок, 23 листопада 2015 р.

Депутати морди не б'ють, але боротьба триває | Спас Рівне

А ви знаєте, що поляки за участь у “Пласті” садили до буцегарні? Бо “Пласт” вважався крайньонаціоналістичною радикальною організацією. А що таке “Пласт” зараз? А знаєте як поляки вираховували, що хтось є націоналістом? Ніколи не догадаєтеся ;) http://www.spas.rivne.ua/news/deputaty-mordy/

Депутати морди не б'ють, але боротьба триває | Спас Рівне

пʼятниця, 20 листопада 2015 р.

Ми вийшли на перше місце в Гугл | Спас Рівне

Ми вийшли на перше місце в Гугл | Спас Рівне

У нас приємна новина. Сайт Рівненської обласної федерації козацького бойового мистецтва “Спас” вийшов на перше місце в гуглі. Сьогодні зранку о 9 годині. До відома – сайт існує не більше місяця. http://www.spas.rivne.ua/

неділя, 15 листопада 2015 р.

Економіка і московська мова.

Рівнянам. Сьогодні мав необережність купувати каву в бусику, що стоїть біля "Вопака" навпроти 12 школи. Даю 50 грн. Продавчиня просить дати 1 гривню. В кишені лежить. Але до мене доходить, що мене просять московською. 

У відповідь прошу її повторити те ж саме українською уже дістаючи гроші. Прошу чемно, з посмішкою. У відповідь чую - "а ето прінципіально? какая вам разніца?". Кажу - я ж клієнт, можу бути правий. А вона подрузі, яка була поруч: "Блін, папрасіла чєлавєка дать рубль, а он..." Коротше обслуговування українською я не отримав навіть після прохання. Більше моя сім"я там нічого не придбає. Навіть якщо змінять продавця. Хоча кава там смачна. 

Чудово розумію, що сам нічого не вирішую. Та мені по барабану. Рішення прийняв. Так само, як багато років не купую продукцію корпорації "Туборг" (включно з "Квасом Тарас"), Рошен тощо. Ніколи не купуватиму у того, хто зневажає мене як людину. Особливо, коли мене відмовляються обслуговувати моєю мовою. Думаю, я маю на це право просто тому, що живу в Україні. 

Традиційна репліка: "Какая разніца на каком язикє разгаварівать, лішь би чєлавєк бил хароший?" Чудово, я нікого не образив. Я заслужив обслуговування українською мовою в місті Рівне??? Чому на Зурабіці колишній мешканець Криму може осблуговувати українською? 

Одного разу приїхало круте таксі на замовлення. В розмові з таксистом виявилося, що він нещодавно переїхав з Московії. А виявилося тому, що був відчутний акцент. Чуєте? Акцент! У москаля! Поясніть чому москаль може говорити українською уже за кілька місяців??? Я переплатив йому кілька гривень. Бо мені було приємно, що людина обслуговувала мене моєю мовою незважаючи на те, що я "і так пайму".

До чого веду. Будь-який злочин має економічний слід. Будь-яка війна - це в першу чергу економіка. Про це писав ще Сунь-цзи. До тих пір, доки ми будемо їм платити, до тих пір ми будемо в лайні. Ви цього хочете? Я відмовляюся. Ваш вибір за вами. Що зробите ви?

неділя, 8 листопада 2015 р.

Ніякої агресії - посміхайся і бий


Зараз часто використовують цей вислів для "поржать". Але мало хто взагалі розуміє про що йде мова. Розповім з точки зору бойових мистецтв. Минулого року бачив бій двох одноклубників. Швидкість та сила ударів була така, що місцями ставало страшно. При цьому вони посміхалися один одному...

Більшість людей вважає, що чим сильніше напружишся - тим сильнішим буде удар. Щось у цьому є. Тільки напружуватися потрібно лише в момент дотику. Причому не всім тілом, а лише м'язами руки, точніше тими, які стискають кулак. Якщо мова йде про стусан рукою.
Таким чином можемо говорити про те, що решта м'язів тіла має бути розслабленою.

Для чого це потрібно? В першу чергу, щоб не затрачати лишні сили і не так швидко втомлюватися. В другу - щоб дозволити м'язам-розгиначам максимально швидко донести кулак до місця удару. Тут поясню детальніше. Річ у тім, що якщо напружитись сильно, то напружаться і м'язи-згиначі. А вони зменшать швидкість удару.

Тобто іншими словами - чим більше ви напружені, тим повільніший удар. А швидкість має пряме відношення до сили удару. Щоб пояснити це - повернемося до шкільного курсу фізики.
Енергія сили удару дорівнює половині добутку маси  і квадрату швидкості (ударної частини) - E=1/2 m V2

Тут ніби все зрозуміло, але знову ж таки не всі усвідомлюють це до кінця. Тому знову поясню детальніше. Збільшити силу удару ви можете лише за рахунок збільшення швидкості удару. Бо ваша маса має певну сталість. При чому збільшення швидкості у 2 рази дає приріст енергії сили удару у 4. А збільшення маси у 2 рази - дає збільшення сили удару також у 2 рази. До цього місця ще зрозуміло?

Тоді повертаємося до попереднього матеріалу. Розслаблена рука швидше доносить кулак до місця удару за рахунок того, що біцепс її не гальмує. Як тоді розслабити руку? Можна і треба довго тренуватися. Це правильний традиційний підхід.

Східні народи пропонують додатково ще медитативні та дихальні практики. Це також правильно. Що ми цим досягаємо? Розслаблення. Причому в першу чергу розслаблення психіки. А уже далі розслабляться м'язи.

Європейці практичніші - часу на медитації немає. Простіше розслабитися за рахунок позитивних емоцій. А вони викликаються в першу чергу посмішкою. ;) Таким чином посмішка має прямий вплив на силу вашого удару. 

У нас, в Спасі, робиться ще простіше - мистецтву бою учать через гру. А гра - це завжди позитив і посмішка. Саме тому у нас є карб (закон): "В життя - як в гру, в бій - як в життя".

Якщо стаття сподобалася - поширюйте з посиланням на цей блог ;)

пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

Легенда про перших характерників.


Перші запорожці біля Капулівки і писар Попович

Колись давно, дуже давно, ще й дідів наших у Капулівці не було, понаходили в ці краї, звідки — ніхто не знає, здоровенні люди, в косовий сажень. Лицарі, чи що... От, як понаходили, та й стали шукати собі місця, де б їм оселиться.

З ними прийшов і писар, на прізвище Попович, дуже розумний і письменний, та ще й великий з нього був характерник. Знав він, що було на світі, що й буде, бо мав при собі таку книжку: що кого не спіткало б на світі, яка б кому доля не трапилась, то все воно було в тій книжці записано.
От ці лицарі, чи козаки, зібрали громаду і на раді, обравши собі кошового отамана, запитали писаря Поповича:
— На якім місці нам селиться і чи надовго? А писар глянув у книжку та й каже:
— Селіться кошем на Чортомлику на всі двісті літ.
Як сказав писар, так воно й сталось. Сиділи вони біля Чор-томлика, поки не пішли з тим Мазепою під шведа.
Писар Попович і тоді був ще живий, бо був же характерник. Було щодесять літ хтозна-куди пропадав, а там через місяць і прийде — такий гладкий і помолодшає. Стануть його козаки розпитувати, куди ходив, де був, то він їм і каже:
— Ходив напитись живущої води.
Ото як пішли козаки під шведа, то без них і зруйнували кіш на Чортомлику.
От запорожці знов питають писаря, де їм ставити кіш.
— Ставте,— каже писар, — у Крейдяній балці біля Кам’янки, тільки не дуже коштовно будуйтесь, бо недовго там наси-дитесь.
Так воно й сталось: пішли запорожці до турчина і провештались у нього літ з двадцять, як написано було у писаря в книжці. Та вже як стали копать лінію на запорозьких вольно-стях-землях, писар Попович і заявив, що вони знов підуть уверх по Дніпру і стануть кошем біля ріки Підпільної і тамечки будуть сидіти сорок літ; а далі зруйнують кіш, і вже не буде ні війська, ні козацтва. Так сказав:
— Коли не буде ні війська, ні козацтва, то й я не хочу по світі блукати. Буде кому і без мене писарювати, бо наплодиться тих писарчуків досточортів!
Взяв та й умер.
Все сталось, як писар Попович казав: зруйнували кіш, нема ні війська, ні козацтва, нема й таких уже людей, які колись були!

Світлину взяв у Богдана Гдаля на сайті Рукотвори. Автор писаря - Олександр Ковальчук. http://rukotvory.com.ua/maystry/oleksandr-kovalchuk/ 

четвер, 5 листопада 2015 р.

Козацькі гуляї на "Гайдамаках"


За два осінні місяці спасівці Рівного провели козацькі гуляї для 557 дітей. Більшість з них вперше спробували куліша, вперше сіли на коня і вперше почули хто ж такі козаки.  І це мова про рівненських дітей. Не вірите?Всі ці заходи відбувалися на території козацького табору "Гайдамаки". Час від часу хтось з учителів дізнається про нас і привозить своїх дітей на екскурсію. Зазвичай школярів зустрічають біля воріт з питанням: "А ви знаєте куди вас привезли?". Відповіді бувають різні. Часто в них звучить слово "козаки". Ось тоді ми і запитуємо: "А хто ж такі козаки?". Типова дитяча відповідь - "вільні люди" і "захисники України". Ніби все гаразд.
Але не все. Як показує досвід, нормальної відповіді не знає більшість школярів. Не має значення які класи. Так само, як не знають вони що таке "пороги", за якими знаходилися Запорозькі Січі. Сьогодні одна вчителька була переконана, що Січ знаходилася лише на Хортиці. Це невеличка вставка про те, як учать ваших дітей у школі.
На територію табору діти заходять лиш тоді, коли запам"ятають три версії походження слова "козак" - "кайсак", "коса" і "коза". А також привітаються по-запорозьки: "Пугу-пугу!". А відповідь ви знаєте? ;) Далі вони знайомляться з слянсько-козацькою зброєю. Бойові коси, вила, булави, перначі, сокири, шаблі, кинджали, шашки, пістолі, порохівниці, кулелійки, кулі, багнети тощо. Більшість давнього, деяким зразкам по 700 років. І все це можна потримати в руках. А іще дізнатися як це використовували. Повірте, більшість дітей уявлення не має як заряджався пістоль.
А далі вони ідуть проходити козацьку науку. Починаємо з простого - учимо стояти на ногах. Півнячі бої і штовханина на колоді. Потім може бути "ухопити палку", "Котигорошко", "зняти шапку", "хвости" - в залежності від ситуації. А після того переходимо до перетягування палки, линви, перетягування линви сходу. А якщо група дисциплінована - можна провести і лаву. Більшість дітей у захваті від такого, а вчителі - здивовані організацією. Бо за іграми слідує катання на конях і козацький куліш.
Як ви думаєте, де діти більше дізнаються про козаків - у нас, чи у школі? Буває, що дехто приходить до нас займатися Спасом після такого гуляю.
Ось і сьогодні в козацький табір "Гайдамаки" приїхало 87 учнів четвертих класів. Все повторилося майже як у цій розповіді. А потім нам стало цікаво - скільки ж дітей пройшло через наші руки за ці два осінні місяці. Дістали записник і порахували. Для нас це не показник, бо коистуємося іншими критеріями. А ось для закладів освіти - можемо тикнути носом...