Що буває, якщо попасти у «чортів слід».

Цю історію, нам з братами, розповідала баба Марійка. Чомусь пам’ятається тепла грубка. Напевно зима була. То вона її і розповідала – про зиму якраз. А що робити довгими вечорами? Телевізора чи то ще не було, чи був поламаний.

-  Ото, якось такої зими, намело багато снігу. А у когось у сусідньому селі було весілля. Ну то я на нього йшла. Молода була ще. Снігу багато. Йти важко. Ну я собі помаленьку човгаю. Скільки тут іти – через Горчаки, за горбаком, та й прийшла. Але якось воно важко. На мені кожух, велика хустка така, валянки.

Іду тако навпрошки. Шоб ближче. Там хата стояла. Обминула її під погінню. Пройшла трохи, дивлюся – знов та хата. Я собі ноль вніманія. Іду далі. Пройшла трохи – знов та хата. Думаю, піду в іншу сторону. Пішла, зовсім інакше. А ні – і тут вийшла до тої хати. Уже і темніє – шо там того дня зимою? Думаю, як же я могла тут заблудитися? То ж не раз там ходила. Пішла ше інакшою дорогою – і знов. Туди само прийшла. Мені уже страшно стало – замерзну, думаю.

Пішла я до тої хати, бо ж темно. Виходить звідти чоловік і каже, шо ми тебе уже бачили як ти тут блудиш. Ходи я тебе проведу, бо сама не вийдеш. Ото він мені сказав, що я вступила у слід нечистого. Старі люди казали, шо якшо вступиш у нього – то сама ніяк не вийдеш. Тільки треба, шоб хтось інший вивів. От він мене і вивів.

-  А ви на весілля встигли?

-  На весілля встигла. Але більше там не ходила – боялася.

-  А де той слід, покажете?

-  А нашо воно вам? Та й не знаю я де він. Ніхто не знає. Просто вступаєш у нього, і все – блуд бере. Будеш так ходити до скону, а не вийдеш, як хто не виведе.

Багато років з того часу минуло. Багато схожого доводилося чути – і погнуті берези, і зачаровані місця. Але коли, якось, згадав про цю історію для дружини, то вона мені сказала:

-          А моя тітонька такі сліди бачить. І каже, шо сюди не ступай - не можна.

Що б там не було, але є такі місця, де «блуд бере». Сам одного разу в таке попав. Щоправда, уже за другим разом, коли вийшов на ту саму хату, так злякався, що волосся стало дибки на загривку і я як дременув з переляку. Добре там ішла через ліс лінія електропередач – біг і дивився на дроти, щоб не повернути. Як тільки носа не розбив? Потім два дні ходив сміявся з себе і боявся. Страшно воно якось коли в таке попадаєш…