Все б нічого, тільки чомусь такий спосіб використання коня називають "джигітовка". Нє, я не заперечую, назва має право на існування. Особливо там, де є джигіти ;) Складається враження, що в українців ніколи не було нічого подібного. Так, як і власних бойових мистецтв. Нє, ну з бойовими мистецтвами тут усе ясно - нєт, нє било і бить нє может.
А ось фігурного катання на коні? Ось чомусь у кубанців воно було, а у запорожців - ні. По типу, запорожці ніколи на коні від ворога не втікали? Ми розуміємо, що такого в принципі добра вистачало кругом. Конем вміли прикриватися, кінь вмів підняти пораненого з землі. А фігурно скакати не вміли?
Та вміли. Просто з витісненням української мови і культури з усіх сфер, якось забулося, що для такого хвацького скакання на коні у нас навіть був свій термін - гарцювання. Ну, це коли кінь гарцює, а ти іще сам на ньому викаблучаєшся. Тільки прошу не плутати з герцем. Це уже до мистецтва фігорної їзди на коні відношення має дуже опосередковане. Герць - це уже мордобій. Іноді з частковим чи повним члєноврєдітєльством. Доречі, хто підкаже - як по-нашому буде оте московське "члєноврєдітєльство"?
І на хвіст. Якщо хочете навчитися фігурно їздити на конях - учіться. Як що нема коня - то не біда. Ось вам перша вправа. Можна робити без живого коня. Головне, щоб самі живі були.
Ну, а якщо видиво сподобалося - напишіть, може знаєте ще які вправи подібного характеру? Ви розкажете, а ми знімемо. Як вам така ідея? ;)
Гарного вам настрою ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар